ТЕРТЯ́, я, с.

1. Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (Гжицький, Опришки, 1962, 13); З доісторичних часів відомо, що від тертя тіло нагрівається (Фізика, II, 1957, 55); Краї льодовика завжди вкриті камінням різного розміру. Каміння являє собою уламки скель, які утворилися внаслідок вивітрювання або тертя об них льодовика, що рухається (Фіз. геогр., 5, 1956, 117).

2. фіз. Сила, що протидіє рухові одного тіла по поверхні іншого. Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою, тобто у випадках рівноваги (Цікава фізика.., 1950, 91); Коефіцієнт тертя.

3. перев. мн., перен. Незгоди, суперечки, сутички, що заважають правильному ходу справ, нормальним взаєминам. Непланове, безсистемне перекидання та розподіл членів партії, що мали місце, зумовлювались такими причинами: ..внутрішніми відносинами в організаціях, які полягають в діловій непогодженості,.. тертях, що виникають часто на особистому грунті (Компартія України в резол, і рішен.., 1958, 133); * Образно. Із музою у мене є тертя.. Вона мовля мені, що я її обуза, І все життя вчиняє опертя (Воскр., Цілком.., 1947, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 100.