ТЕРТКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до те́ртка 1. Терткові отвори.

2. Обладнаний терткою, тертками; признач. для розтирання або подрібнення чогось. Щоб виробити крохмаль, у великих підприємствах лушпайки від ручного обчищання картоплі й технічну картоплю переробляють на терткових машинах (Технол. пригот. їжі, 1957, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 100.