ТЕРПЛЯ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. терпля́чий 1. Стриманість Олега здавалась терплячістю, мовчазність — невдоволенням і затамованим гнівом (Голов., Тополя.., 1965, 143); Хвороба привчила її до терплячості (М. Ол., Леся, 1960, 100); [Орест:] Що ж, навчитесь іще [малювати]. Ви ж не так уже давно почали. [Любов (махає рукою):] Шкода, на се треба хронічної терплячості — не моєї (Л. Укр., II, 1951, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 98.