ТЕРПИ́МИЙ, а, е, розм. Такий, з яким можна миритися; стерпний. Більшість інших валок теж наймалася в цей день, до того ж за досить терпиму плату (Гончар, Таврія, 1952, 100); // Поблажливий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 95.