ТЕРПЕНТИ́НА, и, ж., спец., рідко. Те саме, що терпенти́н. Вийшли ми, йдемо до столярського цехмістра. Сей політурував [полірував] якийсь стіл і весь був замазаний терпентиною (Фр., II, 1950, 134); — Це.. модрина звичайна.. Одиноке шпильчасте [хвойне] дерево, яке на зиму ронить свої шпильки! З нього дістають так звану венецьку терпентину (Вільде, III, 1968, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 95.