ТЕРПЕЛИ́ВІСТЬ, рідко ТЕРПЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. терпели́вий, терпли́вий. Була се перша і дуже досадна лекція терпеливості і старанності в дрібницях, яку дала їй поштова служба (Фр., II, 1950, 315); Безмірна терпеливість людини. Життя може забрати у неї найближчих, розбити кохання, украсти щастя, але людина лишається людиною (Стельмах, II, 1962, 226); Бронко не розсердився на неї, а, навпаки, з привітною терпеливістю, не нав’язуючи їй тієї товстої книги, почав випитувати, що їй подобається читати (Вільде, Сестри.., 1958, 384); На якийсь часок переставали вони пориватися, наче заспокоювалися, трохи набиралися терпливості (Вовчок, І, 1955, 313).

Тра́тити (втрача́ти, втра́тити і т. ін.) терпели́вість (терпли́вість) — не маючи більше змоги терпіти, витримувати що-небудь, виходити зі стану спокою, рівноваги; роздратовуватися. [Орест (тратить терпеливість):] А се уже против чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль, вам воно якраз такі афоризми тепер потрібні! (Л. Укр., II, 1951, 29); Юрко втратив терпеливість, і часто-густо доходило до плачів (Козл., Ю. Крук, 1950, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 94.