ТЕРПЕЛИ́ВИЙ, рідко ТЕРПЛИ́ВИЙ, а. е. Те саме, що терпля́чий. Хазяїн був задирливий і вередливий,.. і цілісінький день він не так щиро працював з кожухами та кобеняками, як з тим, як би лучче [краще] дойняти терпеливого хлопця (Вовчок, І, 1955, 296); Через дві години вчитель був як звичайно добрий, терпеливий, діти не завважали нічого суворого на його лиці (Ков., Світ.., 1960, 110); Люба шле листи, дивується, що б ото могло так затримати чоловіка, у якого є діти, сім’я. Вона була, як завжди, мила у своїх листах, терпелива і розсудлива, однак Бачура вчував у її словах і тінь тривоги, і розчарування (Чаб., Тече вода.., 1961, 110); Холодна сірість, мовчазна й недобра. Здавалося, кінця не буде й краю Тому стоянню при порозі міста Терпливому, жебрацькому, нудному (Рильський, II, 1960, 198); Вона., говорила про любов до ближніх, про щиросердну добрість і сама була втіленням безмірної, терпеливої і всепрощаючої добрості (Жур., Вечір.., 1958, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 94.