ТЕРОРИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Залякувати терором, насильством; застосовувати терор, насильство. Бандити [отамана Зеленого] вбивали партійних і радянських працівників, тероризували населення, зривали роботу радянського апарату, грабували державні склади товарів і хліба (Іст. УРСР, II, 1957, 157).

2. Залякувати чим-небудь, домагаючись потрібних свідчень, дій і т. ін. [Бентлі:] Зважте, фрау Мільх, що в ваших руках життя людини! (Фрау Мільх ридма заридала). [Петерсон:] Такі методи неприпустимі, Бентлі! Ви тероризуєте свідків (Галан, І, 1960,415).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 94.