ТЕРНІ́ВКА, и, ж.

1. Наливка, виготовлена з ягід терну. Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка (Кв.-Осн., II, 1956, 241); Найкраще йому смакувала тернівка з медом. Міцна, в міру терпкувата, вона розливала в роті приємну прохолоду (Кучер, Трудна любов, 1960, 99).

2. бот. (Prunus insititia L.). Те саме, що терно́сли́в. Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські «гори» — на тернівки, печериці (Фр., VI, 1951, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 92.

Тернівка, ки, ж.

1) Наливка изъ терня. Мкр. Г. 34. Вип’єм з півкварти тернівки або що. Греб. 304.

2) мн. Раст. Primus institia L. Вх. Зн. 69. Ум. Терні́вочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 257.

терні́вка — наливка, виготовлена з ягід терну, або спиртова настоянка на них; традиційний національний напій. Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка (Г. Квітка-Основ’яненко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 593.