ТЕРНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до терни́на. Молода задирлива тернинка.. без турбот за власну поведінку, росте щосили й захватно цвіте! (Забіла, Поезії, 1963, 17); * У порівн. Пішла до дверей, ота хутка Яринка, строга, як ялинка, струнка, як хвоїнка, гостра, як тернинка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 146); Очі Данилкові чорніли тернинками, рум’янились щоки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 92.