ТЕ́РМІН1, у, ч.
1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Не раніш як за два місяці я зможу прислати дещо на Ваші руки. Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін — визначаю два місяці (Коцюб., III, 1956, 203); [Ромодан:] Я теж вважаю, що нараду треба відкласти… [Дремлюга:] На який термін? (Корн., II, 1955, 318); Термін служби відпаяної [рентгенівської] трубки в нормальних умовах експлуатації становить близько тисячі годин (Рентгеногр. мет., 1959, 15).
Річни́й (мі́сячний і т. ін.) те́рмін — відтинок часу, що дорівнює року (місяцеві тощо). Павлик тільки-но відсидів тримісячний термін за першу книгу «Громадського друга» (Кол., Терен.., 1959, 318).
2. Призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь. Пропустив я термін держання іспитів.. Тепер мені доведеться.. починати всі предмети з початку (Сам., II, 1958, 453); — Мені здається, що ви собі вже занадто дозволяєте. Термін мого вінчання вирішуватиму я (Вільде, Сестри.., 1958, 422).
На вка́заний (пе́вний і т. ін.) те́рмін — у призначений, домовлений час; до визначеного, домовленого моменту. Дякую за запросини взяти уділ [участь] в ювілейному числі «Свободи». На вказаний термін постараюся вислати, що зможу (Коцюб., III, 1956, 248); Я вже понаписувала листи, і мене ждуть і в Чернівцях і у Львові на певний термін (Л. Укр., V, 1956, 334).
ТЕ́РМІН2, а, ч.
1. Слово або словосполучення, що означав чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Русин умер.. Причини були дуже глибокі і висловлені [лікарями] дуже вченими термінами (Фр., II, 1950, 119); У нас якось майже вийшов з ужитку термін словесність. Тим часом це дуже місткий і дуже точний термін. Іноді його нічим і не заміниш. От, наприклад, заголовок відомої праці Потебні: «Из записок по теории словесності». Як його перекладеш? (Рильський, IX, 1962, 192); Пожежу, висловлюючись пожежним терміном, локалізовано (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78).
2. розм. Будь-яке слово, будь-який вислів. От не люблю сього терміну [терміна «бабська пакость»], але тут ніякий інший не підходить (Л. Укр., V, 1956, 213); — Ви невихований. — Давайте не будемо вживати таких термінів. Вони мені нічого не говорять (Вільде, Сестри.., 1958, 518); // Слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху. Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема «хляпавки» (чудовий буковинський термін для дощу) (Л. Укр., V, 1956, 339); Пізніше спав обов’язок на нього Корову пасти. Це не проста річ! Хто знає термін «згедзкалась корова», Хто чув страшні слова — «зайшла у шкоду», ..Хто розуміє речі ці складні, Той.. пригадає свій дитячий вік Не завжди ідилічними словами (Рильський, II, 1960, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 87 - 88.