ТЕРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. теркота́ти та звуки, утворювані цією дією. Знову теркотання, знову забої цвіркунові (Мирний, І, 1954, 270); Здалека то там, то там доносилося до їх теркотання парубків, котрі розходилися з улиці по домівках (Мирний, І, 1954, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 87.