ТЕРЕБІ́Й, я, ч., фам., зневажл. Ненажера. Лиш недоїдки свідчили, що тут були люди, та ще й добрі теребії (Свидн., Люборацькі, 1955, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 84.

Теребій, бія, м. Ѣдокъ, ѣдунъ. Недоїдки свідчили, що тут були люде та ще й добрі теребії. Св. Л. 223.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 256.