ТЕРАПІ́Я, ї, ж.

1. Лікування внутрішніх хвороб лікарськими засобами або фізичними методами (без хірургічного втручання); сукупність таких методів лікування. Що ж до віри, то я досі навчилась вірити тільки в кліматично-гігієнічну курацію.. та в хірургію, а всяка терапія для мене річ непевна (Л. Укр., V, 1956, 408); В терапії і профілактиці ревматизму дуже велика роль належить курортному лікуванню (Наука.., 2, 1958, 27); Вітамінна терапія; Терапія сном.

2. Галузь медицини, що вивчає методи розпізнавання й лікування внутрішніх хвороб, причини їх виникнення, характер перебігу. Перед нею стояв керівник кафедри загальної терапії професор Хромченко (Рибак, Час.., 1960, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 83.