ТЕПЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи теплий. Кажуть, що навіть Нерей і Доріда.. Десь у печерах підводних, уже теплуватих, ховались (Зеров, Вибр., 1966, 319); Увечері, перш ніж піти спати,.. корисно також мити ноги теплуватою водою з милом, що особливо важливо літньої пори (Шк. гігієна, 1954, 91); В одному місці я виявив слабодухість: змахнув у себе з щоки звичайну теплувату сльозу й не збентежився від цього (Ю. Янов., II, 1954, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 82.