ТЕПЛОВІ́Й, ю, ч., поет. Теплий вітер. Несуть весняні тепловії на крилах своїх пробудження, небавом забуяє зелом і квітом рідна земля (Літ. Укр., 18.III 1969, 4); Пахне день дощем, Тепловіями… (Нех., Ми живемо.., 1960, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 80.