ТЕПЛЕ́ЦЬ, ю́, ч., заст. Невагома речовина, що, за помилковими уявленнями фізиків XVII — поч. XIX ст., нібито входить до складу кожного тіла і є причиною його теплоти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 77.