ТЕПЛЕ́НЬКО. 1. Присл. до тепле́нький. 2. у знач. присудк. сл. Про настання тепла. Прийшла весна.. стало тепленько (Кв.-Осн., II, 1956, 310); Пахуче так усюди, зелено, тепленько, гарно! (Мирний, І, 1954, 82); // кому. Про відчуття тепла ким-небудь. Йоньці тепленько і спосібненько, він похропує в бороду і бачить сон (Тют., Вир, 1964, 435).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 77.