ТЕНІСИ́СТ, а, ч. Гравець у теніс. Вона невідривно стежила за поєдинком двох тенісистів (Веч. Київ, 3.І 1969, 4); Розмови тенісистів точились, головним чином, довкола Аннет, під якою розумілося просто Ганну Лавренко (Гончар, Таврія, 1952, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 73.