ТЕНОРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до те́нор. Дуже приємним, дзвінким тенорком заспівав Іван Щасний (Збан., Єдина, 1959, 153); — Добрий тютюн. — Еге, — протяг тоненьким тенорком кошовий (Довж., І, 1958, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 73.