ТЕНДІ́ТНО. Присл. до тенді́тний. В його чорній замашній руці тендітно тремтить червона веснянкувата гілочка, густо усіяна цвітом (Стельмах, І, 1962, 19); Серединою вулиці, підскакуючи на вибоїнах, мчали санки, покрикували візники, тендітно дзвеніли дрібні дзвіночки на упряжі (Збан., Сеспель, 1961, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 73.