Про УКРЛІТ.ORG

тендітний

ТЕНДІ́ТНИЙ, а, е.

1. Тонкий, ніжний своєю будовою (про людину і тварину, їхнє тіло або частини тіла; про рослини та їх частини). При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (Коцюб., І, 1955, 195); Олена стояла перед ним, зніяковіла й тендітна, як травинка. У білій сукенці, тонесенька в талії (Вільде, Сестри.., 1958, 4); — Будь здорова,стиснув руками тендітні доньчині плечі (Стельмах, І, 1962, 539); Тендітні, полохливі косулі, прекрасні, як статуетки, на мить завмерли на тлі озимини (Веч. Київ, 14.XI 1967, 4); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Гончар, III, 1959, 315); З’явилися проліски, ніжні, тендітні… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 219); // Приємний на вигляд завдяки тонким рисам, досконалій формі; витончений. — І що там мити? — подумала Христя, дивлячись, як і без того тендітні та білі руки натирав панич пахучим милом (Мирний, III, 1954, 154); Королівна була ніжна, тендітна, дуже тонка, з невисокими грудьми, вузькими стегнами, білою шкірою тіла (Скл., Святослав, 1959, 229); Фрося — тендітна, хустиною білою усе обличчя закрила, лиш очі блищатьне загоріти б! (Головко, І, 1957, 212).

2. Фізично нерозвинутий. Вона здавалась занадто вже тендітною для занять таким важким видом спорту (В ім’я Вітч., 1954, 55); // Слабкий, неміцний. Зеленіє обабіч дороги перша ніжна весняна травичка, молодесенька, тендітна, ще не налита густим соком (Тют., Вир, 1964, 137); // Уразливий, ніжний. [Дремлюга:] А що сталось після засідання з Вернигорою? Чому він вийшов із кабінету, мов п’яний? [Пилип:] Серцевий припадок, знепритомнів у прийомній… [Дремлюга:] Невже? ..От тендітна душа!.. (Корн., II, 1955, 292); Не зрозуміла [мати], що в Михайлика тендітна, жіноча вдача (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354); // Із слабким здоров’ям. Праця була тяжка,.. та Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Гр., II, 1963, 260); Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (Гончар, II, 1959, 132).

3. Який має легкі, немасивні форми; зробл. з неміцного матеріалу. Обережно, немов бере якусь надзвичайно тендітну річ, виймав старшина жереба (Л. Укр., III, 1952, 557); Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка і чогось зітхає (Стельмах, І, 1962, 271); Гострі черевички на високих каблуках під широкими шароварами видавались особливо тендітними і легкими (Гончар, IV, 1960, 58).

4. Незначний, слабкий за ступенем вияву; ледь відчутний. Між гіллястими липами густіє темінь, і в ній кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін (Стельмах, І, 1962, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 72.

вгору