ТЕМП, у, ч.

1. Ступінь швидкості виконання музичного твору. Оркестр грав в шпаркому темпі, і звуки його якось надто швидко пропливали вулицею (Смолич, II, 1958, 38); Він штовхнув під бік Кирушу.. й той наче пробудився, одразу змінив темп і удари балабайкою (Кучер, Трудна любов, 1960, 178); // Ступінь швидкості виконання танцю, художнього читання тощо. Вони [танцюючі] усе прискорювали темп, вабили один одного руками й очима,.. гойдались у танці, як чорні лебеді на хвилях (Коцюб., І, 1955, 376); У кожного народу є свої особливі властивості і риси, темперамент, жестикуляція, ритм, темп.. Звідси у кожного народу в галузі мистецтва — своя «школа» (Про мист. театру, 1954, 342); // Ступінь швидкості вимовляння слів у мовному потоці. Темп мовлення залежить від тривалості окремих звуків і сукупності їх (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 206); — Ти, шайтан турецький, — почав він таким тоном, мовби адмірал Янікоста і справді міг його чути в цей час, — проклятого чорта брат.. Вавілонський ти кухар, — читав він дедалі все енергійніше, в наростаючому темпі (Гончар, II, 1959, 52); // У спорті — ступінь швидкості розмірених або повторюваних рухів, з яких складається та чи інша вправа. — А як бути з такими снарядами, як кільця, на яких одним лише темпом нічого не вдієш? (В ім’я Вітч., 1954, 23).

2. Швидкість здійснення, виконання або інтенсивність розвитку чого-небудь. В пекарні кипіла робота й святочним прискореним темпом сповняла весь дім (Коцюб., II, 1955, 359); Високі темпи індустріалізації дали можливість нашій країні добитись велетенського промислового піднесення (50 р. Вел. Жовт. соц. рев., 1967, 29); За темпами промислового розвитку й абсолютним рівнем виробництва Україна випереджає багато високорозвинутих капіталістичних країн (Ком. Укр., 6, 1966, 63); // Швидкість перебігу дії, процесу, явища. Надворі вітер притихав, а дощ лляв спокійнішим темпом (Коб., III, 1956, 191); Може, тому, що полк зустрів наступаючу весну в поході, у бійців складалося враження, що саме поняття часу залежить від них, від темпу їхнього наступу (Гончар, III, 1959, 298); Життя пішло своїм звичайним розміреним темпом (Збан., Єдина, 1959, 192).

Темп життя́ — хід, ритм життя. Тут [у Чернівцях] і тепло і гарно. Темп життя багато тихіший, ніж у Львові (Л. Укр., V, 1956, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 70.