ТЕМНУВА́ТО. Присл. до темнува́тий. Серед ясного дня в церкві було темнувато (Н.-Лев., III, 1956, 23); Тут [у лісі] було затишно, темнувато (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 70.