ТЕМНА́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що темнува́тий. Довкола ліс гуде тужний, таємний спів, Що ще круг моєї колиски гомонів, Тебе мов обтулив в полу свою темнаву (Фр., X, 1954, 60); Камера.. була подовгаста, темнава, з одним загратованим віконечком під стелею кімнати (Вільде, III, 1968, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 67.