ТЕМЛЯ́К, а́, ч. Петля з китицею на ручці холодної зброї, в яку засовують руку під час користування зброєю. Кілька уланів повернуло назад, щоб тікати. Цок! цок! цок! — узявши на темляк винятую шаблю, із нагана вистрілив навздогін по них кучерявий Оксен (Тич., І, 1957, 262); Сівши на коня, Набутидзе взяв у руки чорний темляк від шаблі (Панч, І, 1956, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 67.