ТЕМА́ТИКА, и, ж. Сукупність, коло тем (у 1, 2 знач.). Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Рильський, IX, 1962, 37); Нова тематика увійшла в пісню (Мал., Думки.., 1959, 71); Він [О. Г. Венеціанов] перший почав брати за тематику для своїх картин побутові сцени з селянського життя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 91); Одним із провідних напрямів у тематиці робіт учених, які працюють у галузі технічних наук, були дослідження з проблем міцності матеріалів і елементів машин та конструкцій (Наука.., 12, 1957, 8); Симфонії Лятошинського вражають широтою тематики, настроїв, багатством і справжньою новизною засобів мистецької виразності (Мист., 5, 1965, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 66.