ТЕЛІПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Колихатися, хилитатися, метлятися (про висячі, гнучкі й т. ін. предмети). На йому був.. мундир.. Мідні гудзики блищали на сонці, а на грудях теліпалось дві медалі (Н.-Лев., І, 1956, 75); При боці в нього теліпався в піхві тяжкий бойовий меч (Фр., VI, 1951, 45); Всі вони послухали одну її, маленьку, майже непомітну Яринку Коваль, у якої.. дві косички ще дитячі теліпаються (Кучер, Прощай.., 1957, 227); // Вільно звисаючи, погойдуватися від руху (про одяг). Тією стежкою йшов.. не так старий, як знесилений дід.. Чорна тенетка, де-не-де полатана, де-не-де у розпірках, теліпалася, ніде не прилягаючи до схудлого тіла (Л. Янов., І, 1959, 301); // розм. Хитатися, коливатися. Майже ніколи не тверезий Василь сидів на фірі й, як дзвін, теліпався на всі сторони (Коб., II, 1956, 9).
◊ Язи́к по́за ву́хами (вуши́ма) теліпа́ється див. ву́хо.
2. розм. Іти кудись повільно або довго, з труднощами. — Піти б до Петра та до Якима, — подумав він. — Так же не близький світ: треба аж на Побиванку теліпатись… (Мирний, І, 1949, 347); — Ступай вищою дорогою. Там менше собак і ближче. Нема чого селом теліпатися, щоб кожне тебе бачило (Мик., II, 1957, 119); // Іти повільно за кимсь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 64.