ТЕЛЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до теля́ 1. Готова страва вся стояла.. Юшка з хляками, з кишками. Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205); Він поклав у торбу дві товстенні книги, телячою шкурою обшиті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 417); // Признач. для теляти, телят. Телячий хлів; // Зробл. із шкіри теляти. Ось він, круглоплечий, невисокий, стоїть зараз перед парубком в рябій телячій шапці, в селянській свитці й чоботях (Стельмах, І, 1962, 126); // Пригот. з м’яса теляти. Теляча ковбаса; Телячі котлети.
Теля́чий ваго́н — вагон товарного поїзда для перевезення худоби. [Ганна:] Загнали їх [бранців] у телячі вагони, мов скотину, і повезли (Мороз, П’єси, 1959, 21).
2. перен., розм. Такий, як у теляти (у 2 знач.). — І поб’ють! А ти терпи та знось мовчки, бо ти наймичка? — перекривила Пріська Степана. — ..Коли б я знала вашу телячу вдачу, то я б вас і до порога свого не допустила (Л. Янов., І, 1959, 234); // Бурхливий, нестримний (про вияв радісних почуттів тощо). Вутанька внесла знадвору в’язку свіжої соломи,.. з радісними вилясками став [Василько] товктися в ній та перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими пустощами (Гончар, II, 1959, 161).
◊ Теля́чі ні́жності див. ні́жність; Теля́чі ра́дощі див. ра́дощі.
$ Моє́ (твоє́, на́ше і т. ін.) ді́ло теля́че — мене (тебе, нас і т. ін.) це не стосується, я (ти, ми й т. ін.) не повинен (не повинні) втручатися. — Нехай про це, пане підполковнику, думає політичний відділ, а наше діло — теляче (Стельмах, II, 1962, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 65.