ТЕЛЯ́ТНИК, а, ч.
1. Хлів для телят. Нема панських дворів,.. а єсть колгоспні двори, де під просторими навісами — різноманітний сільськогосподарський реманент, а по краях того двору — величезні стайні, корівники, телятники… (Вишня, II, 1956, 8).
2. Той, хто доглядає телят. В артілі створено з відібраних теличок ремонтну групу, яку доручено доглядати одному з кращих телятників (Колг. Укр., 2, 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 65.