ТЕЛЕФО́ННИЙ, а, е. Прикм. до телефо́н. Його погляд.. спинився на телефонному апараті (Досв., Вибр., 1959, 224); Орлюк сидів у гнізді навідника й кричав у телефонну трубку (Довж., І, 1958, 285); Бойчак помітив на стіні телефонний провід і пішов за ним у бічну нішу, де сидів телефоніст, притиснувши до вуха трубку (Кучер, Голод, 1961, 116); В кабінеті різко задзеленчав телефонний дзвінок (Донч., VI, 1957, 327); Телефонний номер; // Який здійснюється за допомогою телефону. Телефонний зв’язок з штабом батальйону обірвався. Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Трубл., І, 1955, 43); Хвилинку вагалась [Олена] та й не могла далі чекати, поки закінчать телефонну розмову. Підійшла до Марини (Головко, І, 1957, 473); // Признач. для зв’язку за допомогою телефонів. На проспекті Леніна в місті Миколаєві височить новий 4-поверховий будинок. У ньому розмістилася міжміська телефонна станція (Рад. Укр., 14.I 1965, 4).

Телефо́нна кни́жка; Телефо́нний дові́дник — покажчик номерів телефонів окремих осіб, установ, підприємств і т. ін.

∆ Телефо́нний крос див. крос.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 64.