ТЕЛЕКЕРУВА́ННЯ, я, с., спец.

1. Керування машинами та механізмами на відстані за допомогою засобів електро— або радіозв’язку. Телекерування дасть змогу значно збільшити пропускну спроможність електрифікованих дільниць магістралі (Рад. Укр., 29.VІІІ 1962, 3).

2. Технічний пристрій, за допомогою якого здійснюється таке керування. В Радянському Союзі в усіх видах електричного транспорту широко застосовуються автоматичні підстанції з телекеруванням (Нариси розв. прикл. електр., 1957, 316).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 61.