ТЕКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Проточний, який тече (у 1, 2 знач.). Ксеня задумано дивилася в текучу воду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 128).
2. рідко. Який рухається суцільною масою, лавиною. Нарешті, зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп (Гончар, І, 1959, 45).
3. Те саме, що пли́нний 1; рідкий. При такому величезному тискові метали змінюють свої механічні та фізичні властивості і стають текучими, як рідина (Наука.., 12, 1964, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 59.