ТВО́РЧО. Присл. до тво́рчий 1, 2. Геніальний продовжувач справи Маркса, Володимир Ілліч Ленін в нових історичних умовах творчо розвинув марксизм, підніс його на вищий ступінь (Ком. Укр., 4, 1960, 3); І. Котляревський і М. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії, які виявилися найбільш вдалими, найбільш життєвими (Рад. літ-во, 1, 1963, 113); Треба творчо підходити до застосування того чи іншого агротехнічного заходу, перевірити окремі положення у виробничих умовах (Хлібороб Укр., 2, 1954, 8); Творчо обдарована людина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 54.