ТВОРЦІ́В, це́ва, це́ве. Прикм. до творе́ць; належний творцеві. Хто будує, — лиша по собі будування.. В тій будівлі людське покоління зросте, І творцеве ім’я йому буде святе (Гр., І, 1963, 125); І як небесний простір, Так і огорнену небом твердиню земну розділила Мудра творцева рука на п’ять поясів розмаїтих (Зеров, Вибр., 1966, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 53.