ТВЕРЕЗІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, цілком тверезий (у 1 знач.). Він встав з-за стола тверезісінький (Н.-Лев., VII, 1966, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 50.