ТВЕРЕ́ЗІСТЬ, зості, ж.
1. Стан за знач. твере́зий 1. Поступово зникав хміль, світлішали очі.. В тоні голосу його вже почувалася тверезість, і Ганна Федорівна слухняно одійшла, сіла на лаві (Шиян, Баланда, 1957, 18).
2. Невживання спиртних напоїв. Він і жінка, як видно, попилися на ярмарку.. Видко було, що тверезість не дуже процвітає в Карпатах… (Н.-Лев., II, 1956, 408); Там [у церкві] на ка́заннях раз у раз Піп про тверезість промовляє (Фр., X, 1954, 291); Там тверезість у повазі, Видно скрізь тверезу спілку. Всі там п’ють самую воду (Сам., І, 1958, 148).
Бра́тство (товари́ство) твере́зості — у дореволюційній Росії та в інших капіталістичних країнах — організація, спілка людей, які пропагують відмову від уживання спиртних напоїв. — По інших краях, у Чехії та Моравії, засновують при кождій [кожній] церкві братства тверезості, — мовив Дум’як (Фр., VIII, 1952, 25); — Потім зачали [мужики] заводити товариства тверезості, бо дуже стали грунти тратити (Стеф., І, 1949, 258).
3. перен. Здатність бути розсудливим, реалістично, критично сприймати та оцінювати дійсність. Володимир Ілліч був народжений для революції, був її стратегом, сміливим і обачливим її вождем, що умів зберігати тверезість у період перемог і не розгублюватися в період невдач (Ком. Укр., 4, 1970, 78); // чого. Відповідність життєвій правді; розсудливість. Багатьох сучасників А. П. Чехова вражав гострий, аналітичний склад його розуму, тверезість його суджень (Наука.., 1, 1960, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 50.