ТВЕРЕ́ЗИЙ, а, е.
1. Не п’яний (про людину, її стан). Ой ти ж мене сватав Не п’яний — тверезий (Чуб., V, 1874, 160); — Я їх [сватів] і нагодую, й напою. Од мене не поїдуть голодними та тверезими (Н.-Лев., III, 1956, 61); Голову туманив легкий хміль, але Тарас, бажаючи з’явитись на Клавині очі тверезим, глибоко вдихав і видихав повітря (Ткач, Плем’я.., 1961, 174); // Власт. не п’яній людині; такий, як у неп’яної людини. Сьогодні він сидів коло столу й говорив до дружини тверезим голосом (Ю. Янов., Мир, 1956, 236); Коли зібрались їхати, Іван хотів ще взяти з собою і пляшку горілки для годиться. Та Мармура розрадив, бо п’яна голова завжди дурніша тверезої (Чорн., Визвол. земля, 1950, 206); // рідко. Який не спричиняє сп’яніння; не п’янкий. Геть воду тверезу, Давайте вина (Черн., Поезії, 1959, 70); // у знач. ім. твере́зий, зого, ч. Не п’яна людина. Недурно те ж кажуть: що в тверезого на умі, те в п’яного на язиці (Вовчок, І, 1955, 242); Бачачи, що кошовому загрожує велика небезпека, група тверезих кинулась навперейми п’яним (Довж., І, 1958, 232).
◊ Диви́тися (гляді́ти, гля́нути) твере́зими очи́ма на кого — що — сприймати, оцінювати кого-, що-небудь правильно, реалістично, критично. [Бабуня:] Стережися, моя доню! Гляди на твою будучину і твоє щастя тверезими очима (Коб., II, 1956, 331); Пора тверезими очима глянути на цю обманщицю [свободу],.. так улесливу й приємну на перший вигляд (Хотк., І, 1966, 177).
2. Який не вживає спиртних напоїв; непитущий. — Людина він тиха і, якщо порівнювати з іншими, твереза і ввічлива (Тулуб, В степу.., 1964, 138).
3. перен. Який має здоровий глузд; розсудливий. Спокійна, твереза натура, при тім глибока, здатна до тривких почуваннів [почувань] (Л. Укр., III, 1952, 718); Я добре знаю, що читачі тепер занадто тверезі, позитивні, аби слухать наївну казку (Рильський, Бабине літо, 1967, 15); Хіба ж Тоня, його розумна, твереза, практична Тоня, сіла б із ним в каючок, якби її не штовхало оте.. жадання торкнутися чогось заборонного..? (Гончар, Тронка, 1963, 243); // Який грунтується на розсудливості, здоровому світосприйманні; практичний. Твереза логіка хлопця справила враження на його опонента (Дмит., Розлука, 1957, 299); Партія поєднує розумний риск із тверезим розрахунком, справжнє новаторство з використанням уже нагромадженого практичного досвіду (Ком. Укр., 2, 1966, 3).
◊ Твере́за голова́; Твере́зий го́лос — про розсудливу людину. Що нам ті слова мудречі, Що тверезі голоси! Почування молодечі Нам казали: «Все неси… Все віддай на вжиток люду..» (Граб., І, 1959, 397); Нездорова атмосфера в домі після смерті батька.. містично настроювала й таку тверезу голову, як Ольгу (Вільде, Сестри.., 1958, 367); Твере́зий ро́зум — розум, здатний сприймати, оцінювати що-небудь правильно, реалістично, критично; розсудливий розум. [Петро:] Добре серце положили йому в груди; та й розуму не задурили багатирськими витребеньками, — тверезий розум має (Мирний, V, 1955, 184); Стояли в уяві жінка та діти, рідна батьківська хата.. Але тверезий розум весь час нашіптував йому: «Остапе, не розкисай!..» (Головко, II, 1957, 572).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 50.