ТВЕРДІ́ШАТИ, ає, недок. Ставати твердішим (див. тверди́й 2, 4). Грунт під ногами загону твердішав. Бойчук спинився, спрямовуючи бійців по обидва боки від себе (Бойч., Молодість, 1949, 326); Голос Кузьміна спочатку був несміливий, ніби винуватий, потім він все міцнів і твердішав (Збан., Сеспель, 1961, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 49.