ТВЕРДЬ, і, ж., заст. Твердінь. Летим ми за зоряну твердь (Сос., II, 1958, 483); І знов почулися, немов залпи гармат, тяжкі мінні вибухи.. В уяві [Олега] малювалося, що й твердь острівця вже ворушиться під ногами (Ле, Клен. лист, 1960, 163).
Земна́ твердь — те саме, що Земна́ тверді́нь (див. тверді́нь). Він ще міг свій літак підбитий на земну посадити твердь, та обрав.. героїчну і славну смерть (Гонч., Вибр., 1959, 168); Небе́сна твердь — небесне склепіння, небозвід, небо. Вогонь злетів в небесну твердь (Перв., І, 1947, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 49.