ТВАРИ́ННИК, а, ч. Той, хто доглядає й вирощує сільськогосподарських тварин. З нею був дід Петро Онисимович, старий тваринник, якого тепер було призначено завідуючим фермою (Збан., Переджнив’я, 1955, 91); Треба вчитися, як доглядати худобу, багато читати літератури, слухати бесіди зоотехніка, агронома і т. д.,.. щоб стати справжніми тваринниками (Тют., Вир, 1964, 130); // Фахівець із тваринництва.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 46.