ТАЄ́МНИЙ, а, е.
1. Який навмисне приховують від інших, відомий небагатьом або тільки кому-небудь одному. Вони [Галя і Христя] ще дужче затоваришували. Почалися таємні сповіді важких думок та гадок (Мирний, І, 1949, 366); Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах.. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (Тулуб, В степу.., 1964, 124); Таємний намір; // Який діє приховано, замасковано. Таємний ворог.
2. Який не підлягав розголошенню; секретний. Потім служниця кілька раз кудись бігала, знов викликала панів і знов були таємні наради (Л. Укр., III, 1952, 707); Фрунзе наблизився до Оленчука. — Вважаю зайвим попереджувати вас, Іване Івановичу, що розмовляли ми тут про справи цілком таємні. — За це будьте спокійні, товаришу командувач… (Гончар, II, 1959, 399); // Призначений для ведення справ, які не підлягають розголошенню. Задумано попрощався [Варава], ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити, щоб у того надовго одпала охота строчити доноси в таємну поліцію (Стельмах, І, 1962, 336).
Тає́мне голосува́ння — подавання голосів на виборах чи при розв’язанні якогось питання бюлетенями без підпису або опусканням кульок. — Таємним голосуванням обирали? — Староста якусь хвилину дивився на Івана ненависним оком, потім враз посміхнувся недоброю посмішкою (Збан., Єдина, 1959, 164); Вибори партійних органів проводяться закритим (таємним) голосуванням (Статут КПРС, 1971,12); Тає́мне письмо́ — те саме, що криптогра́фія. — Пане підполковнику, ви криптографію добре знаєте? ..Коли щось забули, підучіться в Бараболі. Для зв’язку вам необхідно знати таємне письмо (Стельмах, II, 1962, 258); Тає́мний на́гляд див. на́гляд.
3. Не висловлений, не виявлений зовні, затаєний (про думки, почуття, переживання). Скочив Олексій із свого місця, неначе зразу виріс, скрутив кулаки, зціпив зуби од таємної радості (П. Куліш, Вибр., 1969, 291); У темну ніч я містом тихо брів І в серці ніс своє таємне горе (Фр., XIII, 1954, 234); Ще одна таємна думка мучила хлопця. «Що в тій кімнаті?» (Мик., II, 1957, 324); // Невиразний, не цілком усвідомлений. Наближалося різдво. У кожного мимоволі заворушилася таємна журба. Згадувалося дитинство, різдвяні колядки й щедрівки, ялинки, згадувалися рідні й близькі (Тулуб, В степу.., 1964, 308).
4. Те саме, що таємни́чий 1, 2; незбагненний. Виноград уже достигав. Цілий день, під палючим серпневим сонцем, поволі ішов таємний процес наливання ягід (Коцюб., І, 1955, 278); Біля моря добре думається, і звичайні слова набирають таємного й великого змісту (Ю. Янов., II, 1958, 48); Йди під час в діброву темну, Де та папороть росте, Що на Йвана в ніч таємну Сутим золотом цвіте (Щог., Поезії, 1958, 241); Щось серце опекло, — То виросла якась побіля мене жінка, Граційна, і легка, й таємна, як сніжинка (Рильський, II, 1946, 223); Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? Отже, є в тобі таємні чари? (Тют., Вир, 1964, 377); // у знач. ім. тає́мне, ного, с. Те, що перебуває за межами людського розуміння; незбагненне. Фантазіє, богине легкокрила, ..Ти світове з’єднала з таємним (Л. Укр., І, 1951, 463).
5. Не дозволений законом; конспіративний, підпільний. Ми знаємо, що про таємний від’їзд за кордон Пушкін дійсно мріяв (Рильський, III, 1956, 173); Пригадав, як збиралися вони, робітники порту, на таємні сходки, як врятували потім одного зовсім юного матроса — втікача з військового корабля (Гончар, II, 1959, 45).
Тає́мна організа́ція — організація, існування якої не дозволене законом; Тає́мне товари́ство; Тає́мний гурто́к — товариство, гурток, існування яких не дозволене законом. Таємне товариство ми закладали, і ніхто з «великих» до нього доступу не мусив мати (Л. Укр., І, 1951, 187); 1816 року в Кам’янці-Подільському виникає таємний політичний гурток «Залізні персні» (Наука.., 7, 1970, 42).
& Тає́мний ра́дник — у дореволюційній Росії — третій цивільний чин за табелем про ранги, який відповідає генерал-лейтенантові; особа, що мала такий чин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 13.