ТАТЬБА́, и́, ж., заст. Крадіжка, грабунок. Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. — скрізь татьба (Скл., Святослав, 1959, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 44.