ТАТА́РНИК, у, ч. (Опороrdоп L.). Бур’ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох. І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (Нагн., Зустрічі.., 1955, 35); Татарник звичайний — сильно колюча дворічна рослина з стеблом заввишки 50-200 см (Лікар, рослини.., 1958, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 43.

Татарник, ка, м. Раст. a) Onopordon Acanthium L. Анн. 232. б) Sanguisorba officinalis. Шух. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 249.

тата́рник — дворічна рослина з колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям родини айстрових; цвіте з червня до вересня, росте по всій території України; використовується в народній медицині; див. ще чортополо́х.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 591.