ТА́РНИЦЯ, і, ж., діал. Дерев’яне сідло. Останнім нервовим поглядом пробігають кожний по своїм рєді [ряду]: чи все в порядку, чи не сповзе тарниця.. А потім.. зскакують на сідла один з другим. Рвонули коні! (Хотк., II, 1966, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 41.

Тарниця, ці, ж. Деревянное сѣдло. Вх. Зн. 61. Шух. І. 78. 252.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 248.