ТАРКА́ТИЙ, а, е. Строкатий, плямистий; цяткований. Не було тут [у хаті] ані килимів,.. ані мальованого комина, ані навіть таркатої верені [верети], як по інших українських селах (Март., Тв., 1954, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 41.