ТАРАХКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тарахкоті́ти та звуки, утворювані цією дією. Він [літак] кружляє над околишньою місцевістю, сповіщаючи тарахкотінням мотора про своє наближення (Трубл., І, 1955, 54); Малюкам, судячи в веселого гомону, що перекривав тарахкотіння трактора, було тепло і радісно, хоч.. шалений донецький вітер гнав площею крижану крупу і сухий неласкавий сніг (Рад. Укр., 8.ІІ 1967, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 39.