ТАРАПА́ТА, и, ж., діал. Колотнеча, халепа, клопіт. — Ох, а ми за нинішніми пригодами й тарапатами здорово-таки запізнилися на обід, — скрикнув Тоньо (Фр., III, 1950, 362).

◊ Потра́пити в тарапа́ту (тарапа́ти) — опинитися в скрутному, безвихідному становищі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 39.

Тарапата, ти, ж.

1) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36.

2) Хлопоты, безпокойство. Не старіють літа, тільки тарапата. Ном. № 7218. Ум. Тарапатка, тарапаточка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 247.