Тарабанчик, ка, м.

1) Ум. отъ тарабан.

2) Барабанщикъ. В чистім полю тарабанчик б’є. Гол. І. 136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 247.