ТАПІ́Р, а, ч. Великий непарнокопитний ссавець тропічних лісів Південної Америки та південно-східної Азії з невеликим хоботом. Найбільш поширеним видом тапірів у Гвіано-Бразільській підобласті є тапір звичайний (Посібник з зоогеогр., 1956, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 37.